ВЕЛИКЕ ПРОХАННЯ НЕ ТИРИТИ КОНСПЕКТ! ЦЕ 3-Х ДЕННА РОБОТА МОЯ З КОЛЕЮ! БУДУТЬ НЕ ДУЖЕ ПРИЄМНІ ВАШІ CTRL+C ТА CTRL+V!
Інтернет - система об"єднаних комп"ютерних мереж глобального загальнолюдського суспільства, яка в наш час покриває практично всю поверхню земної кулі. У 1961 році Defence Advanced Research Agensy за завданням міністерства оборони США взялося за проект створення експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа названа ARPANET, призначалася для вивчення методів забезпечення надійного зв"язку між комп"ютерами різних типів. Експеримент із ARPANET був настільки успішним, що багато організацій захотіли ввійти до неї з метою використання для щоденної передачі даних. Мережа - об"єднання однорідних предметів, тварин, людей. Комп"ютерна мережа - об"єднання комп"ютерів та інших пристроїв лініями зв"язку таким чином, що комп"ютери можуть обмінюватись ресурсами один з одним. Канал зв"язку - сукупність технічних пристроїв, що забезпечують передавання ел. сигналів на віддаль. Способи з"єднання:
- шина ( до одного кабелю)
- зірка ( хаб і всі до нього підключені)
- кільце (кожен комп. з"єднаний кабелем з попереднім і наступним, може обмінюватись даними лише з ними)
- деревоподібна (кілька зірок)
Види КМ:
- локальні
- міські
- регіональні
- національні
- транснаціональні
- однорангові
- ієрархічні
Назва "інтернет" походить від "міжмережа" (interconnected networks).
Існують різні методи під"єднання до мережі Інтернет:
- Комутоване - через телефонну мережу. Швидкість до 56 кб/с. Недолік - незручно.
- DLS - з"єднання - потребує цифрову абон. лінії і доступне тим, хто має стац. телефон. Потребує спеціального обладнання і техн. можливостей.
- Домашні мережі: висока швидкість, зручність.
- Радіо-інтернет
- Інтернет через супутник
Провайдери - організація, яка представляє послуги доступу до Інтернету. В Україні провайдери:
- Воля
- City net
- It-Tv
- Mirolink
- Терабіт
- Укртелеком
Розподілені ресурси - можуть використовувати інші користувачі мережі. Такі ресурси відмічаються рукою наприкінці рисунка, що позначає цей ресурс. Вузол - метод для з"єднання та захисту лінійного матеріалу.
В Інтернеті можливі два режими інформаційного обміну - on-line і off-line. Перший термін перекладається як «на лінії», другий - «поза лінією». Йдеться не просто про існування лінії (підключення до телефонної лінії або до ЛОМ, яка має вихід до Інтернету), а про наявність з"єднання через існуючу лінію зв"язку.
On-line (на комп"ютерному жаргоні - «онлайновий» режим) - постійний зв"язок користувача з сервером провайдера. Під час відкриття Web-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, "перекачування" файлів-архівів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому on-line - це режим реального часу. Off-line - це режим «відкладеного» зв"язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її протягом коротких сеансів зв"язку, а в інший час комп"ютер відключений від Інтернету. Зрозуміло, що це економічніший режим, ніж on-line. У режимі off-line, наприклад, обробляються повідомлення електронної пошти та групи новин.
Комп'ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді - хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких може зв'язатися з будь-яким іншим. Вузлами є потужні комп'ютери, менш потужні міні-комп'ютери та персональні комп'ютери. Серед них є такі, що надають послуги іншим комп'ютерам - сервери. Під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового сервера, бажаєте переглянути будь-яку web-сторінку – зв'язуєтеся з певним web-сервером.
Незалежно від того, що комп'ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони користуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету й підтримується більшістю виробників мережного обладнання.
TCP/IP – основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol - протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol - протокол Internet).
Перша складова протоколу (TCP) забезпечує надійний зв'язок між комп'ютерами й керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакети, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися – протокол TCP розв'язує й цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.
Усі комп'ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участі в пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп'ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка називається ІР-адресою.
IP-адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп'ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.
Запис IP-адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга – адресу локального вузла всередині підмережі.
IP-адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен. Реєстрація – це просто занесення IP-адреси і доменного імені до каталогу. Індивідуальна IP-адреса надається також комп'ютеру клієнта під час його підключення до провайдера Інтернету. Надання адреси клієнту відбувається автоматично, і клієнт може не знати своєї ІР-адреси.
IP-адреси зручні для ідентифікації комп'ютерів в Інтернеті, але неприйнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам'ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових IP-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Domain Name Server - доменне ім'я сервера). Згідно з цією системою ім'я кожного web-сервера є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам'ятовується користувачами. Доменне ім'я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.
На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk (Велика Британія), ru (Росія) або ua (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: com (комерційний домен), gov (урядовий), mil (військовий), edu (освітній), net (мережний), org (інших організацій).
Відповідність між IP-адресами й доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.
On-line (на комп"ютерному жаргоні - «онлайновий» режим) - постійний зв"язок користувача з сервером провайдера. Під час відкриття Web-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, "перекачування" файлів-архівів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому on-line - це режим реального часу. Off-line - це режим «відкладеного» зв"язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її протягом коротких сеансів зв"язку, а в інший час комп"ютер відключений від Інтернету. Зрозуміло, що це економічніший режим, ніж on-line. У режимі off-line, наприклад, обробляються повідомлення електронної пошти та групи новин.
Комп'ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді - хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких може зв'язатися з будь-яким іншим. Вузлами є потужні комп'ютери, менш потужні міні-комп'ютери та персональні комп'ютери. Серед них є такі, що надають послуги іншим комп'ютерам - сервери. Під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового сервера, бажаєте переглянути будь-яку web-сторінку – зв'язуєтеся з певним web-сервером.
Незалежно від того, що комп'ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони користуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету й підтримується більшістю виробників мережного обладнання.
TCP/IP – основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol - протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol - протокол Internet).
Перша складова протоколу (TCP) забезпечує надійний зв'язок між комп'ютерами й керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакети, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися – протокол TCP розв'язує й цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.
Усі комп'ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участі в пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп'ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка називається ІР-адресою.
IP-адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп'ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.
Запис IP-адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга – адресу локального вузла всередині підмережі.
IP-адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен. Реєстрація – це просто занесення IP-адреси і доменного імені до каталогу. Індивідуальна IP-адреса надається також комп'ютеру клієнта під час його підключення до провайдера Інтернету. Надання адреси клієнту відбувається автоматично, і клієнт може не знати своєї ІР-адреси.
IP-адреси зручні для ідентифікації комп'ютерів в Інтернеті, але неприйнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам'ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових IP-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Domain Name Server - доменне ім'я сервера). Згідно з цією системою ім'я кожного web-сервера є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам'ятовується користувачами. Доменне ім'я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.
На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk (Велика Британія), ru (Росія) або ua (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: com (комерційний домен), gov (урядовий), mil (військовий), edu (освітній), net (мережний), org (інших організацій).
Відповідність між IP-адресами й доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.
Комментариев нет:
Отправить комментарий